В 1711 році 19 листопада, в селі Мішанінському Архангелогородської губернії в сім'ї Помора Василя Дорофеєвича та дочки просвірниці Олени Іванівни народився хлопчик, якого назвали Михайликом. Коли Михайлику виповнилося дев'ять років, померла його матуся. Батько Михайлика одружувався іще двічі. Третя батькова жінка виявилася жорстокою і заздрісною мачухою для тринадцятирічного хлопчика.

З самого дитинства доля вже перестала посміхатися Михайлові. Малолітнім він втратив найдорожчу людину - матір, яка могла б огорнути його своєю любов'ю, захистити від життєвих негараздів. Мимоволі пригадується біографія улюбленого поета - Тараса Григоровича Шевченка. Невже доля генія - це втрата з самого дитинства найдорожчого, і далі тернистий шлях без материнського благословення?

Та на відміну від Тараса Шевченка, Михайло Ломоносов народився не кріпаком, а в досить заможній сім'ї селянина-помора. Батько Михайла займався рибним та звіробійним промислом, мав досить великий земельний наділ. Плавання в суворих північних морях - це нелегка та небезпечна справа. Та Ломоносови були досвідченими мореплавцями. Михайлик народився міцним хлопчиком і вже з десяти років почав допомагати батькові. Разом вони ранньою весною йшли в плавання і поверталися пізньою осінню. Батько з сином ловили рибу в Білому морі і доходили до Соловецьких островів. Північні моря холодні і небезпечні, і саме тут Михайлик закаляв свої фізичні сили. Так як він був дуже спостережливим, то багата природа російської півночі збагачувала його розум, розвивала уяву.

Перші враження молодого хлопця про красу північного сяйва, холод і тепло, морські пригоди, відбиття морського життя на суші - все це стане в майбутньому об'єктом дослідження геніального вченого Михайла Васильовича Ломоносова. А легенди про Петра Великого, які він почув від народів півночі, стануть сюжетами для його видатних літературних творів.

Наскільки сильно Михайло любив морські подорожі, настільки ж тягнувся до науки і знань. Грамоті його навчав дяк місцевої Дмитрівської церкви С. Н. Сабельников. В чотирнадцять років юний помор грамотно і чітко писав. Вивчив "Граматику" Мелетія Смотрицького, "Арифметику" Л. Ф. Магницького і "Стихотворную Псалтырь" Симеона Полоцького. Але талановитий хлопчик не подобався мачусі саме своєю любов'ю до знань і прагненням якомога краще пізнати світ, в якому він живе. Останньою краплею став намір батька одружити Михайла. Юнак вирішує тікати від рідної оселі в Москву.

В уяві постає темна холодна північна ніч. Високий, дужий в плечах юнак тихенько, щоб не розбудити рідних, збирає свої нехитрі пожитки, щоб відправитися у далеку подорож до Москви разом з караваном, який віз рибу. Він одягнув дві сорочки, кожух, поклав у торбину улюблені книжки і, тихенько зачинивши за собою двері, вийшов із хати.

Так вузькою доріжкою з торбинкою за плечима пішов одинокий юнак з поморського села, щоб вийти на широкий шлях генія, відомого всьому світові своїми відкриттями: як перший хімік, який дав визначення фізичній хімії, створив молекулярно-кінетичну теорію тепла, багато законів, один із яких - термодинаміка; поклав основи науки про скло. Михайло Васильович Ломоносов - це видатний астроном, приборовинахідник, географ, металург, геолог, поет, він поклав фундамент сучасній російській мові. Ломоносов - це художник, історик. Він розробив проект Московського університету, який пізніше був названий на його честь. Михайло Васильович відкрив наявність атмосфери у планети Венера. Він був членом академії наук та мистецтв. А для мене він просто людина, яка недаремно прожила своє життя.

Життєвий шлях М. В. Ломоносова є яскравим прикладом для мене і моїх сучасників. Прикладом мужності, наполегливості, вміння добиватися поставленої мети, великої любові до науки, мистецтва. Життя Ломоносова було спрямоване на перетворення світу, в якому він жив. Перетворення в кращому розумінні, на благо своєї Вітчизни, свого народу. А це і є справжній патріотизм. Якщо мене запитають, що таке патріотизм, або любов до Вітчизни, я відповім:" Читайте біографію Ломоносова і вчіться, як потрібно будувати своє життя." Простий юнак із простої сім'ї став видатнішим за імператорів, бо все життя мав лише одну мету титана Прометея:" Я хотів якомога більше допомогти людям",бо винаходи в науках, які він залишив людству, можна порівняти тільки з Прометеєвим рятівним вогнем.