Там, де степи вкривають обрій,
Там, де конвалія цвіте,
Обрала тут я свою долю,
Бо Запоріжжя тут моє.
Воно для мене, як повітря –
Не зможу жити без нього.
Скрізь аромат кохання. Теплий вітер
Вдуває його пахощі в вікно.
І як бува приємно зрозуміти,
Що є пишатись ким ще на землі.
Це – наш народ, це – наші діти,
Майбутнє наше – то є ми!
Повинні ми зробити все можливе,
Щоб наше місто квітами цвіло.
Щоб у щасливому майбутньому ми жили,
Щоб панувала між людьми Любов.
Кохаймо ж рідне Запоріжжя,
За все, що є, що буде, що було.
За ясне небо, за лани безмежні,
За вільну Хортицю та синєє Дніпро!

 

Прикраси та квіти,солодкий парфум,
На гострому лезі пройтись незбагненно,
Як сильний,солодкий та болісний струм
Вражає розмахами жаль повсякденно. 
Листи та образи навколішки ставлять,
Твоє «зачекай» нам руйнує контекст.

Гитара…Райское изящество…
Моя мечта, моя болезнь..
Я восхищаюсь твоим качеством,
В тебе моя вторая тень.
Хочу тебя, чтоб изливать эмоции
Чтобы творить с тобою по ночам
Чтоб получать с тобою порции
Любимой музыки на зло мирам.

По свежим ранам, насыплешь соли,
По свежим ранам, инъекцию боли.
Кислотный осадок в душе остывает,
Вот новый припадок меня настигает.
Вот новое сердце, вот новые уши,
Для новой и свежей, для порции чуши.
Для порции боли, для порции грусти,
Для порции смерти, любви новой
Искусственной…

Осенние раны лечить дождем,
Идти к своей цели тяжелым путем,
Добиться успеха, суметь постоять,
Найти компромисс, врагам бастовать.
Дождь пахнет тобой и адреналином,

Поздоровляємо Катю Плющ, ученицю 9 класу,

яка посіла 1 місце в номінації "Журналістика" в літературному конкурсі, присвяченому Дню вчителя!