Автори презентації Макарова Діана та Самохвалова Тетяна (9-Б).

З 01.02.2012 в гімназії призупиняється навчальний процес до особливого розпоряження.

В рамках тижня іноземної мови оголошується конкурс на найкраще тематичне буріме. Бажаєте проявити свій літературний хист та знання англійської мови?

Завдання просте: скласти короткі вірші за запропонованими римами в рамках тематики свята. Журі конкурсу - вчителі іноземної мови нашої гімназії. Призи - оригінальні та ексклюзивні!

Готові конкурсні роботи розміщуються учасниками самостійно на форумі в темі Конкурс буріме до Дня всіх закоханих терміном до 13.02.2012. Бажаємо всім успіху та натхнення!

На дозвіллі кожен віддається своєму захопленню. Хтось збирає цукеркові обгортки, хтось може по кілька разів переглядати мультики, які особливо припали до вподоби, дехто колекціонує моделі автомобілів чи мотоциклів. Деякі дорослі збирають колекцію етикеток вин чи сірникових коробочок. Моє ж захоплення – це філателія. Філателістами називають людей, які колекціонують марки, конверти, листівки. Це захоплення як естафету я перейняла від тата, він і передав мені всю свою колекцію та навчив мене багатьом речам.

Степаненко Анна, випускниця 1996 р.

Гімназія № 107 стала для мене рідним домом, бо вже втретє я вступила до неї. Вперше – я сама, вдруге - з дочкою, а втретє - вже з сином. Сьогодні я хочу пригадати перший раз - своє навчання. 

Це було у 1994-1996 роках. Моїм класним керівником була молода, красива, цікава жінка, особистість з великої літери – Лариса Григорівна Гуляєва. Вона згуртувала наш клас, зробила однією командою. І цю дружбу ми несемо через усе життя. Моїм улюбленим уроком був урок математики. Я отримувала задоволення від розв’язування рівнянь та задач.

Ще мені дуже запам`ятались уроки світової літератури. Казурова Ірина Микитівна навчила мене не просто читати твір, а проживати його з героями книги.

Але були й такі уроки, які я не дуже любила. Одним з них був урок історії. Хоч вчитель і подавав матеріал цікаво, та всі ті дати та події не затримувались у мене в голові.

Ще мені запам`яталось, як наш клас готував Новорічну виставу для молодших класів. Це було весело. Мені довелося грати одразу дві ролі : на початку вистави я була янголом, а наприкінці я перевтілювалась в бабу Ягу. Діти були в захваті від нашої гри.

А тепер в мене головна роль мого життя - я мама чудових дітей, і я намагаюсь, щоб у них було щасливе дитинство, як у мене.

Цікаві оптичні ілюзії створює український художник Олег Шупляк. Його картини з подвійним змістом: з одного боку це якийсь пейзаж, а якщо придивитися, то можна побачити портрет:)

Ось такі оригінальні бутерброди можуть приготувати дбайливі мами своїм дітям. Від такої смакоти не відмовиться жоден малюк і в хорошому настрої піде до школи.

Ключко Марія, випускниця 11-а класу 2010 року

Здавалося, цей день наступить ще не скоро. Все тільки мрієш про те, як продзвенить останній дзвінок. І не раз продумуєш в голові сценарій свого останнього шкільного дня. В думках  змінюється кадр за кадром. Потім починають набридати думки, мрії, уроки,школа і навіть дитинство. І коли ти вже десятикласник, або майже випускник, то вважаєш себе дорослим, вибираєш стежину життя, починаєш  робити маленькі, але впевнені кроки в майбутнє. Та це все обман!!! Допоки ти школяр – доти ти дитина, хоч і з дорослими думками і планами, але все ж таки дитина.

Гімназія 107 служила другою домівкою протягом довгих десяти років, вона була моїм берегом дитинства, від якого мій корабель «Життя» вирушив в далеке плавання.  І вже зараз хочеться повернути ті довгі нудні пари, тяжкі до сліз домашні завдання тільки тому, що це було кращим у моєму житті. Вже ніщо ніколи не замінить голос класного керівника ( навіть коли він підвищувався, то все рівно був лагідним і з любов’ю – і це ти розумієш лише тепер), подруг-однокласниць, трагедію на фізиці чи хімії (бо коли тобі ставлять двійку, то здається що страшнішого в житті не трапиться). Спершу стає шкода, що ти не розумів і не цінував раніше того, що є найдорожчим, але потім розумієш, що так воно й повинно бути : спочатку ти мрієш закінчити школу якнайшвидше, а потім повернутися хоча б на день, хоча б на один урок, але…

Я, на правах  випускниці, дякую гімназії і моїм вчителям за те, що вручили гідну путівку в життя, що навчили бути Людиною, що дали той мінімум, який поступово стає максимумом. А також хочу звернутися до майбутніх випускників: цінуйте мить сьогоднішню, ви встигнете, повірте, стати дорослими, а от в дитинство вже ніколи не повернетеся!