У цьому році до нашої гімназії прийшла чудова вчителька, яка стала класним керівником 1-В класу. А щоб краще з нею познайомитись, ми провели з нею невелике інтерв'ю. Тож, знайомтесь:

Сліпкань Ірина Мечеславівна

Життєве кредо: Живи так, щоб твоя присутність була необхідною, а відсутність помітною.

Ірино Мечеславівно, де і ким ви працювали раніше?

У 1993 році мені пощастило стати вчителем початкових класів гімназії № 46 м. Запоріжжя. Саме в цьому навчальному закладі я здобула свій досвід педагогічної діяльності. За 19 років роботи в стінах гімназії №46 я познайомилась з багатьма цікавими людьми, які стали невід'ємною частиною мого життя.

Чому ви вирішили змінити місце роботи? Чому обрали саме гімназію №107?

Скажу відверто, що прийняти рішення про зміну місця роботи мені було нелегко.

Довелося розлучитися із класом, який я вчила в минулому році у гімназії № 46 і встигла дуже полюбити. А також покинути колектив колег, з якими завжди знаходила спільну мову. Але, дізнавшись про вакансію вчителя у вашій гімназії, побачивши майбутніх первачків у школі « Малятко», я прийняла таке рішення. До того ж гімназія № 107 знаходиться недалеко від місця мого проживання і про неї я чула лише добрі відгуки. А тому хочу, щоб у майбутньому і мої рідні діти навчались саме тут.

Ірино Мечеславівно, вже пройшов місяць з початку нового навчального року, як вам працюється?

Так, місяць минув дуже швидко. Мої нові учні з кожним днем

стають для мене все ріднішими. Разом з їхніми батьками ми намагаємось створити умови для успішної адаптації першокласників до навчання. І у нас, я впевнена, все буде добре.

Чи подобається вам колектив у гімназії?

Колектив дуже доброзичливий. Працівники гімназії привітні. На всі запитання, що виникають в процесі роботи, я завжди отримую відповіді від колег. І, здається, що кожний з них радий мені допомогти. Взагалі, я відчуваю себе комфортно у новому колективі.

Поговоримо про особисте. У вас дві чудові доньки. Як вони ставляться до того, що їх матуся вчитель?

Мої мама і бабуся теж вчителі. В дитинстві я пишалася тим, що живу в учительській сім'ї. Сподіваюсь, що і мої дівчата радіють від того, що їхня мама – вчителька.

Чи хотіли б вони вчитися у вашому класі?

Думаю, що так. Але я сама не хотіла б вчити у школі власних дітей. Дуже важко бути об'єктивним в оцінюванні школярів, для яких я, перш за все – матуся.

І останнє, що б ви побажали своїм учням?

Хочу побажати , щоб навчання в нашій гімназії приносило їм задоволення. Щоб серед однокласників вони зустріли добрих друзів, а серед вчителів - мудрих наставників. І, найголовніше, щоб усі діти були здорові і веселі. Хай у всьому їм щастить!