9 березня в нашій гімназії відбулася зустріч учнів 5 та 8 класів з запорізькою поетесою Ольгою Чорною.

ЕноТ
У ЕноТа на обеД -
БезлимиТный инТернеТ.
Ни к чему ему конфеТы,
ТорТы, пуДинги, омлеТ.
Он храниТ в оТДельном файле
ДвесТи ТриДцаТь пяТь ДиеТ.

Нужен ли ЕноТу Дом?
Он поДумаеТ поТом...
У него есТь Три игры:
"вирТуальные миры".
Он уже Два Дня играеТ -
АппеТиТ свой побежДаеТ!

Медвежонок и Лисичка
МедвеЖонок-ШалуниШка
ПолоЖил в лукоШко книЖку,
Мёд налил в пустой боЧонок.
- Если встретится БельЧонок,
УгоЩу его медком,
Развлеку его стиШком
Про весеннюю луЖайку,
Про застенчивую Зайку.

А подруЖенька ЛисиЧка
Банты яркие - в косиЧки,
Накрахмалила юбЧонку
И звонит с утра БельЧонку:
- Столько солнца на опуШке!
Спрятать не могу веснуШки.
- Ах! Да -ох!- СкаЖи ЗайчиШе
Сколько Шарма в наШем МиШе!

ЕЖ и ЕрШ
У ЕЖа спросили: - ЁЖ!
Ты колючее чем ЁрШ?
ЁЖ заваЖничал: - Я кру-уче!
У меня в норе есть куча
Из орехов и грибов, ягод.
Я к зиме готов.

Улыбнулся молЧа ЁрШ:
Для него и в снег, и в доЖдь
Вся река - просторный дом.
- Погуляю, а потом
ПриглаШу ЕЖа на чай,
Чтобы в норке не скучал.

Хортицькі  пісні
1.

Не набридло бути самотньою -
Я кохаюсь з дощем привабливим.
Перехрестя доріг чи турботою,
Чи-то смугою, чи-то спрагою?

Простягаю долоні: - Дощику,
Напої полуничною краплею...
Пригорни до серденька казоньку
Про козацькую долю-воленьку.

Хай квітуча стежина Тарасова
Розповість як тремтіли кльони
Де вкривали дівочії сльози
Шлях чумацький в турецькі полони.

Як у скелі зросло горецвітом
Богунове кохання-зрада,
Як сховали вербовії віти
Ту біглянку - польку засватану.

"Хай щастить!" - мов намисто розірване
Розсипала зозуля надію...
А зруйнованими оселями
Вишневецький проходив тінню.

Як гармати, в Дніпрі поховані,
Піднімались церковними дзвонами,
Як під ноги синочкам Бульбовим
Падав ковдрою степ ковиловою.

- Зачекай, - мовив дощ розхристаний,
Бо наступная ніч чарівная
Залунає на арфі місячній
Солов"їною піснею дивною.

2.

Над Дніпром плела віночок...
Тьох! Тьох!
Над стежиною дубочок ...
Тьох! Тьох!
У дворі же, як в прикрасі,
Вся в червонеє вбралася вишня.
Тьох!

Ой пливи, пливи віночок...
Тьох! Тьох!
Десь мій милий голубочок...
Тьох! Тьох!
Хай не дивиться той сивий,
Бо не зрадить мене милий.
Тьох!

В волошковий свій віночок
Тьох! Тьох!
Я вплетала довгі ночі,
Тьох! Тьох!
Як співали-вишивали
Рушники під образами
Тьох!

У віночок синій-синій -
Тьох! Тьох!
Променистії перлини
Тьох! Тьох!
Із роси у чемериці
Як збирали полуниці.
Тьох!

У віночок мій барвистий
Тьох! Тьох!
Ще й горіховее листя -
Тьох! Тьох!
Хай ніколи не здолає
Козаченька вража зграя !
Тьох!

3. Біла фортеця.

Уночі над лиманом фортеця
Зовсім білою не здається...
За похмурим камінням - сестри,
Діти зникли в турецькім полоні.

Подолав козак кілька порогів,
Та ще й Воронову забору -
Тільки б мати свою колискову
Для малечі співала на волі.

Після свята святої Тройці
Обіцяв він батьківській хаті,
Що поверне дівча чорнобривеє,
Чи зруйнує стіни закляті.

Гинуть соколи у неволі...
Без дощу висихають трави...
А серця без кохання, без долі
Сірим попелом, темрявой стали.

Вартовий яничар в воду
Задививсь - там тремтять хвилі,
Впали зорі в темряву ночі -
Акерман тривогою вкрили.

А козаче на дні човна
Крізь дрімоту глядить в небо -
Краще б теє блискуче сузір"я
Стало птахом, та й відлетіло б
На зорі за море, за Чорнеє...
Бо рішуче бурхливою помстою
Рано-вранці здригнуть гармати
Білий світ і несвіт... У цьому
Поможи нам,
 Господи Боже!

Песни Хортицы (перевод - рус.)

1.

Привыкаю быть одинокою -
Обнимаюсь с дождём растерзанным.
Перекрёстки дорог - то заботами,
То препятствиями, то песнями.

Подставляю ладони - дождичек,
Утоли мою жажду каплею,
Расскажи мне былину - сказочку
О казацкой невольной долюшке.

Чтоб Тараса тропа цветущая
Мне открыла как плакали клёны
Над затоптанными путями,
Вслед девичьей красе, пленённой.

Как в скале прорастала горем
Богунова любовь-отрава,
Когда прятали волны польку,
Замирали пред ней дубравы.

Как обещанное счастье
Рассыпалось гаданьем кукушки,
Как поник головою Байда -
Крепость-дом разграблен, разрушен.

Как восстали церковными звонами
Стоны вдов над холмами могильными.
Как под ноги седому Бульбе
Степь стелилась ковром ковыльным...

- Ты прислушайся, - спутник-дождь шумит,
Сказка - в искреннем свете месяца,
Соловей до утра будет петь её...
Мне ж пора с горизонтом встретиться.

2.

Над Днепром плела веночек...
Тьох! Тьох!
Над тропинкою - дубочек ...
Тьох! Тьох!
За калиткою - рябина
Зарумянилась стыдливо.
Тьох!

Уплывает мой веночек...
Тьох! Тьох!
Где любимый голубочек ?
Тьох! Тьох!
Не засматривайся, старый,
Знаю - милый не оставит !
Тьох!

В васильковый свой веночек
Тьох! Тьох!
Звёздные вплетала ночи,
Тьох! Тьох!
Когда пели, вышивали
Пред святыми образами.
Тьох!

В синий-синий мой веночек -
Тьох! Тьох!
Золотые колосочки...
Тьох! Тьох!
Чтобы согревали Ладу
От рассвета до заката...
Тьох!

Жемчуга росы - в веночек...
Тьох! Тьох!
И ореховый листочек...
Тьох! Тьох!
Чтоб нигде не победила
Казака лихая сила!
Тьох!

3. Белая крепость.

А казак задремал в лодке -
Жемчугами созвездья летом...
Улетели б они Жар-птицей
За моря - океаны с рассветом...
Завтра битва за честь и славу
Мужика сравняет с вельможей,
Не оставит камня на камне
Без победы!

Храни их, Боже!