Насправді, взаємодія магніту з речовинами має набагато більше варіантів, ніж просто «притягує» або «не притягує». Залізо, нікель, деякі сплави - це метали, які через свою специфічну будову дуже сильно притягуються магнітом. Переважна більшість інших металів, а також інших речовин теж взаємодіють з магнітними полями - притягуються або відштовхуються магнітами, але тільки в тисячі і мільйони разів слабкіше. Тому для того, щоб помітити тяжіння таких речовин до магніту, треба використовувати надзвичайно сильне магнітне поле, яке в домашніх умовах не отримаєш.

Але раз до магніту притягуються всі речовини, то питання можна переформулювати так: «Чому ж тоді саме залізо так сильно притягається магнітом, що прояви цього легко помітити в повсякденному житті?» Відповідь така: це визначається будовою і зв'язком атомів заліза. Будь-яка речовина складено з атомів, зв'язаних один з одним своїми зовнішніми електронними оболонками. Чутливі до магнітного поля саме електрони зовнішніх оболонок, саме вони визначають магнетизм матеріалів. У більшості речовин електрони сусідніх атомів відчувають магнітне поле «як попало» - одні відштовхуються, інші притягуються, а якісь взагалі прагнуть розгорнути предмет. Тому якщо взяти великий шматок речовини, то його середня сила взаємодії з магнітом буде дуже маленька.

У заліза і схожих на нього металів є особлива риса - зв'язок між сусідніми атомами такий, що вони відчувають магнітне поле скоординовано. Якщо кілька атомів «налаштовані» так, щоб притягатися до магніту, то вони змусять і всі сусідні атоми робити те ж саме. У результаті в шматку заліза "хочуть притягатися» або «хочуть відштовхуватися» всі атоми відразу, і через це виходить дуже велика сила взаємодії з магнітом.