Там, де степи вкривають обрій,
Там, де конвалія цвіте,
Обрала тут я свою долю,
Бо Запоріжжя тут моє.
Воно для мене, як повітря –
Не зможу жити без нього.
Скрізь аромат кохання. Теплий вітер
Вдуває його пахощі в вікно.
І як бува приємно зрозуміти,
Що є пишатись ким ще на землі.
Це – наш народ, це – наші діти,
Майбутнє наше – то є ми!
Повинні ми зробити все можливе,
Щоб наше місто квітами цвіло.
Щоб у щасливому майбутньому ми жили,
Щоб панувала між людьми Любов.
Кохаймо ж рідне Запоріжжя,
За все, що є, що буде, що було.
За ясне небо, за лани безмежні,
За вільну Хортицю та синєє Дніпро!