Ось і скінчилась школа. Вже завтра потрібно буде здавати всі книжки, прощатися зі стінами рідної школи, та танцювати вальс - останній шкільний вальс... Купа знайомих облич, рідних кабінетів, розуміючих вчителів та веселих уроків - усе це залишиться тут – в улюбленій гімназії №107. Сидячи за чашечкою ароматного чаю, відразу згадались шкільні вечори у найріднішому кабінеті 325. Якось в класі, разом з друзями, чай смакує більше. Захотілося згадати такий день, що був найкращий у моєму шкільному житті. Але такого дня не виявилось. Ви можете спитати: як так? А справа ось у чому.

Кожен день у школі - це щось особливе. Я настільки звикла до шкільного життя, що не хочу залишати його навіть зараз. Кожен день не виспавшись, не поївши як слід, я одягаюсь і несу до школи важку торбу. Перша пара понеділка по-особливому важка. Але з плином часу, поступово настрій кращає, і я, повна ентузіазму, йду на фізкультуру. Як шкода, що лише зараз я розумію, що грати в баскетбол - це набагато цікавіше аніж сидіти в атлетичному залі. Втомлена, лохмата та знесилена я йду на наступну пару. Але в цей момент я збагнула, що саме ці дні і є найкращі.

Школа дає нам не тільки знання, але й навички поведінки в суспільстві та навіть уроки самооборони:) Згадаймо лише уроки біології з Геннадієм Миколайовичем. Прийшовши у п'ятому класі на пару біології, мені було досить лячно і спочатку я боялась вчителя. Але урок видався таким цікавим, що я забула про свій страх і з п'ятого класу з задоволенням ходжу на пари біології. А що й казати про пари математики і фізики. Мабуть, ці уроки зробили мене більш наполегливою. Навчатися у математичному класі досить таки важко. Я завжди згадую, як ми боялися пар фізики та математики, як завжди на інших уроках робили домашнє завдання і пояснювали один одному тему. Мабуть,саме ці пари зблизили мене ще більш з моїм класом.

Українська та зарубіжна література... Як я не любила читати ці здоровенні та нудні твори, вчити напам'ять вірші та теорію літератури. А дарма. Зараз, я б віддала багато чого, аби послухати ще розповіді Ірини Митрофанівни про життя Булгакова. Протягом 6 років Людмила Василівна прив'язувала нам любов до рідно мови, до Батьківщини. І я хочу сказати,що в неї це вийшло.

І чому я раніше не вчила англійську мову? Лише зараз я розумію її значущість і те, як вона буде мені потрібна у майбутньому, але дякуючи Олені Миколаївні, я зможу наздогнати втрачений час.

Чесно кажучи, хімія ніколи не була моїм улюбленим предметом, через те, що я її не зовсім розуміла. Але на уроках Тетяни Константинівни ніколи не було нудно. Вона завжди намагалась зробити матеріал зрозумілим для кожного. Географія та історія - одні з найулюбленіших предметів. Так цікаво дізнаватись щось нове про те,що знаходиться навколо нас. Я дуже вдячна Олені Олександрівні, що завдяки їй я займала призові місця в олімпіадах з географії.

Звичайно, велике спасибі хочеться сказати класному керівникові - Оксані Юріївні. Мій класний керівник - друг і порадник. Вона вміє відчувати мій настрій, бачити в моїх очах тривогу. За це вона не вимагає ніякої винагороди. Так хочеться багато всього сказати про школу, але, на жаль, треба підводити підсумки. Школа дала мені найкращих друзів, багато знань та навичок. Я ніколи не забуду натовп на перервах у столовій, скарження вчителів на поведінку в класі та веселі уроки.

Цінуйте школу. Шкільні роки - одні з найкращих років життя.