Важко згадати про все, що відбувалось у школі. За одинадцять років багато чого трапилось і гарного, і не дуже, але одне я можу сказати з впевненістю, що роки шкільного життя назавжди залишаться у моєму серці!

Дитинство... Скільки незабутніх років ми проводимо у школі. Тут ВСЕ починається, саме роки шкільного життя є фундаментом людської душі, її характеру. Все, що траплялось у школі, було вперше у житті будь-якої дитини: перший дзвоник, перший урок, перша вчителька,пізніше ми дорослішали і з'явилися перше кохання, перше розчарування, перші щирі дорослі емоції та почуття – це незабутні вражання, які є безцінними у нашому житті.

Багато хто погодиться, якщо скажу, що школа мій другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі панував лише спокій та затишок. Саме за цим і стежать учителі, вони ніби охороняють нас, піклуються та люблять всім серцем!

Мій класний керівник - це не просто вчителька, вона наша хрещена мати. Щодня, щосекунди вона оберігає нас, намагається уберегти від проблем, від помилок, наче провідна зірка, направляє нас у дорослий світ, і за це ми їй щиро вдячні!

Вона завжди вірила в кожного з нас, саме з її допомогою ми досягли певних висот і успіхів.

У цій гімназії я навчаюсь з четвертого класу, і за всі ці роки змінила багато однокласників, але теперішній склад – найкращий. Таке враження, що ми знаємо один одного вже багато років, ми насправді стали однією дружньою родиною. Не уявляю, що це останні миті нашого спільного життя, не уявляю, що пройде літо, а у школу ми більше не повернемось, не зустрінемось після канікул, не пролунає дзвоник, і ми разом не сядемо за парти, сміючись і говорячи про щось цікаве. Все це залишиться тільки в наших спогадах.

Думаючи, що шкільний період життя майже закінчився, я посміхаюся зі сльозами на очах. Усмішкою дякую всім учителям та однокласникам за щасливі та незабутні роки мого життя, а сльози кажуть, що я сумуватиму за кожним із них..