Рідна школа, пройшло вже 11 років з того часу, як я вперше підіймалася по твоїх сходах.

Все почалося з того найкращого, довгоочікуваного дня в моєму житті: 1 вересня 2001 року я вперше переступила поріг рідної школи. Пам'ятаю, що тоді на подвір'ї було багато школярів святкова одягнені і море квітів. Перша вчителька, Лосєва Тетяна Борисівна, зустріла нас привітно. Пам'ятаю її добрі руки, ніжний, привітний голос, який манить до себе. Я буду дуже сумувати за нею . Спочатку було страшнувато, нікого не знала, поруч не було батьків. Але я швидко познайомилась зі своїми однокласниками. Так розпочалося моє шкільне життя. Пам'ятаю, як гралися на перервах, як бігали по коридорах та дуже хотіли вчитися, все пізнавати.

Авжеж, це було дуже давно, я вже закінчую 11 клас і пригадуючи ці теплі, радісні моменти дуже сумно, коли розумієш , що через місяць цього всього не буде, ніхто не назве тебе дитиною, тому що ти за межами школи для інших самостійна, доросла людина, яка вже може постояти за свої вчинки . Не буде лунати дзвоник, не будуть бігати по коридорах дітлахи, ці миті дуже западають у душу.

Я ніколи не забуду ті миті, проведені з однокласниками, з вчителями, які хвалила нас за добру оцінку и сварили за погану поведінку. Я вдячна тим учителям, які дали мені знання з різних наук, частинку своєї душі. Вони вкладали в нас добро, ласку. Справедливість, чесніть, розум. І гадаю, їх старання не були марними. В школі пройшла велика частина нашого життя. І хоча час минає, ніхто з нас не пожалкує цих чудових навчальних років.

В стінах школи ми навчалися думати, висловлювати свої почуття, навчалися помилятися і виправляли ці помилки. Саме тут виховували свою сили волі, терпіння, мужніть. І ось ми вже не діти, а дорослі люди, перед якими стоїть важливий вибір свого майбутнього. Незабаром пролунає останній дзвоник і шкільне життя залишиться позаду. Та кожен з теплотою і любов'ю буде згадувати про найкращі шкільні дні, сповнені радістю і щастям. І як би не склалися наші долі, куди б не розвели життєві шляхи, ми завжди будемо пам'ятати своїх однокласників, учителів, свій клас, свою рідну школу.

Я вважаю, що треба цінувати кожну мить свого життя, проведеного у школі, тому що ці роки запам'ятаються на все життя і будуть гріти твоє серце.