Мабуть дуже важко сказати який день був найкращим у школі, адже багато чого було за ці одинадцять років і, звісно, багато чого я згадати б і не зміг, але все ж таки є один такий день.

Цей «найкращий» день зовсім не пов'язаний з тим, що я отримав гарну оцінку чи добре написав контрольну. У дев'ятому класі я приймав участь у конкурсі з англійської мови. Головним призом була подорож до Америки на один шкільний рік. У травні мені зателефонували і сказали, що я один з фіналістів конкурсу і, що я лечу до США, буду жити в американській сім'ї та ходити в їхню школу. Це все здавалося мені дивовижним, але коли я прилетів до США я зрозумів, що дуже важко жити на іншому кінці планети без друзів, батьків.

Назад дороги вже не було, мені треба було прожити там до травня. Мені дуже не вистачало школи, і всього того, що в мене було тут, в Україні. Згодом я звик до Америки і до тієї сім'ї, але все одно чогось бракувало, і я дуже чекав тієї миті, коли знову прилечу додому.

Сімнадцятого травня я вилетів з Хьюстона, через день я був у Києві. Навіть не вірилось, що за мить я побачу батьків. Коли ми приїхали до Запоріжжя, я миттєво побіг до школи. Як здивувалися мої друзі, побачивши мене! Скільки було щастя та радості, і, чесно кажучи, я ще ніколи не радів школі так сильно! Як чудово було побачити усіх вчителів, знову опинитися на уроці, хоч на декілька хвилин. Це був день, коли я хотів залишатися у школі якнайдовше. Я можу з упевненістю сказати, що я ніколи не забуду той день, коли я повернувся до школи після довгої розлуки. Як це було чудово!

Ось такий мій найкращий день у школі.