Велика Вітчизняна війна пройшла по долях багатьох людей гусеницями танків, бомбардуваннями, залишивши після себе випалену землю, скалічені долі, смерті невинних людей. Війна також доторкнулася до моєї родини.

У моєї прапрабабусі, Печеної Федори Дем'янівни, було троє синів і дві дочки. Сини пішли на фронт, з трьох повернувся один, а двоє загинули на території Литви та Югославії. Їх імена: Печений Михайло Іванович, Печений Олександр Іванович. А дідусь Гриша (Печений Григорій Іванович) повернувся і жив в Оріхові до 1984 року.

Мій прадідусь, Бритов Петро Сергійович — учасник Великої Вітчизняної війни. За станом здоров'я з початку війни не був допущений до бойових дій, але в 1942 році добився свого: пішов у діючу армію радистом. Дідусь ремонтував рації, котрі потрапляли під снаряди, а зв'язок на фронті був необхідним. У нашій сім'ї зберігається викрутка, якою він лагодив рації. Вона зроблена з гільзи, як "матрьошка" - у великій знаходиться маленька. З боями дідусь пройшов до кінця війни. Був у Югославії, Угорщині. Бабуся каже , що він намагався не розповідати про війну: йому було тяжко, згадував тільки веселі моменти: будинок угорця, де залишався на відпочинок, їх угорські ковбаски, якими вони пригощалися.

Дідусь був нагороджений медаллю "За бойові заслуги", "За визволення Белграда", орденами "Вітчизняної війни".