Усі ми хотіли до школи у дитинстві. Здавалося, підеш до школи – і кожен день відкриватимеш для себе щось нове і цікаве разом зі своїми друзями. На жаль, чи то це "святе місце" виявилася трохи іншим, ніж ми собі уявляли, чи то в нас згасає той вогонь жаги до знань, але через кілька років ти вже не так поспішаєш до "храму знань" - школи. І все ж, вона дає знання, знайомить тебе з науками про устрій Всесвіту, його історією, культурною спадщиною, дає змогу вивчати і рідну мову, і кілька іноземних, розширяє світогляд.

Чим ближче до свого випуску, тим більше усвідомлюєш, як звик до своїх однокласників і вчителів; несподівано для себе симпатизуєш вчительці, яку боявся у п'ятому класі, а клас – ніби команда, і ти – її частина. І дивно тобі розуміти, що колись бракуватиме тих, хто йде в інший клас чи в коледж після дев'ятого.

Школа подарувала нам багато нових знайомств, познайомила з цікавими людьми. Час від часу можна почути гнівні слова на молоде покоління: не та зараз молодь. Але школа постійно нагадує мені про кращі риси мого сучасника, про талановитих, розумних, цілеспрямованих молодих людей, яких я бачу там кожен день. Друзі, яких нам дала школа можуть йти поряд з нами життєвим шляхом, можуть надовго зникнути, але щасливі миті, проведені разом, не будуть забуті.

Школа – це те, що назавжди залишиться в наших серцях, незважаючи на те, чи любиш ти вчитись. Врешті решт, це не просто навчальний заклад, це одна велика сім'я.