А що для тебе взагалі Голодомор? Це страх та біль, це сльози та остання крихта хліба... Розчарування через те, що ти безсильний, не мав змоги допомогти. Це те, що навіки в серцях залишило слід і палає вогнем. Це пусті очі, що раніше блищали... Остання крихта хліба, що залишилася на «чорний» день. І він настав: мати дбайливо ділить шматок хліба на всіх дітей, віддає останнє, аби хоч якось нагодувати. Вони малі... Їм треба набиратися сил... Це тіла, що понівечені страшним голодом – змучені та худі, шкіра напівпрозора, бліда, а кістки видно неозброєним оком – такою була дійсність. Руки тремтять, де раніше було повно їжі, тепер – голод. Діти грають за вікном, але не усвідомлюють, що сьогодні ввечері мама знову не зможе їх нагодувати. Що ж таке «Голодомор?» − це голод. Це те, що запам'ятається назавжди. Голодомор. 1932–1933 рр.

Карабута Вікторія, дитяча редакція сайту