Моя країна – Україна! Це мій рідний край, батьківщина, моя держава.
В Україні є свавілля – це наркотики, куріння, алкоголь. Майже кожний третій українець неохайний, розкидає сміття, забруднює навколишнє середовище. Ці люди самі ж собі руйнують свою вулицю, село, місто, область, свою країну. Половина людей, що живуть в Україні не знають української мови й культуру нашої держави. Я вважаю, не знати цих елементарних речей просто неможливо, це просто не повага до країни, в якій живеш.

  Невже всі люди такі жорстокі та дбають тільки про себе? Убивають тварин – це неможливо. Нещодавно я чула по телебаченню, як у київському зоопарку морили голодом слона. Адже зарубіжні фахівці порадили зробити слону дієту, надто він товстий. А коли слон схуд на тонну, до нього не підпускали людей на певній відстані. Так він і помер. Не можна собакам, кішкам та іншим тваринам зробити звіринець спеціально для таких істот. Невже це важко?
Є люди, які мають великі хороми, а інші навіть не мають помешкання, живуть на вокзалі, біля сміттєвих баків. В той час, коли бідні люди не мають шматка хліба, олігархи їдять чорну ікру, їздять на дорогих іномарках, літають у Францію, Англію та інші країни. Со-баки заможних людей засмагають в солярії, а звичайні собаки просто ходять голодні. Бі-дні люди не можуть забезпечити дитині ходити у звичайну школу, а діти багатих людей вчаться у ліцеях, коледжах, що закордоном.
Чому в нашій державі такий безлад, особливо в уряді. Що там в уряді тільки не трапля-ється. А, які політики, народні обранці, депутати. Вони ж навіть не працюють тільки байдики б’ють чи влаштовують бійки чи сваряться, як маленькі діти. Чи прем’єр міністр за 20 років так і не вивчив українську мову знаходячись на керівних посадах в уряді. Президент дбає тільки про столицю нашої країни. Звичайно, він там живе, але обов’язок в нього дбати про всю державу, а не тільки про столицю.
Отже, нехай в Україні та в інших країнах буде справедливо, і нехай усі люди будуть жити, як одна сім’я.