На мою думку, відносини людини і тварини в сучасному суспільстві стають складнішими. Людина – вінець природи, але вона за власною пихою не помічає, як навколо неї страждає природа – рослини і тварини. І якщо рослини не мають почуттів, то тварини все розуміють та гостро відчувають. Іноді мені навіть здається що тварини розуміють не лише сказане, зроблене, а наперед передбачають кожний рух, подих, почуття свого хазяїна, якому служать вірно, якого люблять безкорисливо, безоглядно. А чим людина выдповідає на цю любовь? Штурханами, стусанами, «чорною» невдячністю, клітками. Мабуть, треба над цим замислитись.

По-перше, людина відповідальна не лише за свійських тварин, а й за будь-яку дику, бездомну, бо саме людина висмикнула тварин з їх природного середовища, приручила до себе. Тому людство відповідальне за кожну тварину на Землі, за кожну жву істоту.

По-друге, я не згодна з таким ставленням до природи і вважаю, що людство повинно змінитися, щоб не призвести до вмирання всього живого на планеті.

Прикладом цього може слугувати те, що останнім часом зовсім я перестала ходити до зоопарку, бо тварини там знаходяться в нестерпних умовах. Мені прикро бачити, як тварини нерухомо лежать у клітці, що стискає його з усіх боків. Такі зоопарки нагадують мені в*язниці, а звірі, які повинні радувати нас і прикрашати наше життя у небезпеці.
Отже, відносини людини і тварини в сучасному суспільстві стають складнішими і складнішими.