11 класс — это свобода и легкость, независимость и неограниченное количество свободного времени. По крайней мере, так думали все одиннадцатиклассники в прошлом году. Но когда ты осознаешь, что вот еще чуть-чуть, последний рывок, последний шаг - и один из лучших периодов жизни закончен. Добро пожаловать в гости к взрослой жизни! Поэтому мне очень хочется сказать огромное и искреннее «СПАСИБО» всем тем, кто помогал нам проходить этот нелегкий путь школьной жизни.

Во-первых, это наши вторые мамы - классные руководители, которые с детства воспитывали в нас чувства понимания и любви к своим друзьям и всему миру.

Всё главное в судьбе человека начинается со школы, и самые важные годы своей жизни человек также проводит в школе. Именно здесь он находит настоящих друзей, определяется в выборе своих увлечений, впервые сталкивается с жизненными трудностями и радуется своим первым победам. Школа надолго остается в сердце каждого человека светлым этапом жизненного пути.

Мы – выпускники 2015 года хотим сказать школе и преподавателям большое спасибо за знания, заботу и понимание. Наш класс прожил великолепную, весёлую и увлекательную жизнь в Запорожской гимназии №107.

11 лет прошло с тех пор, как мы совсем малышами пришли в эту школу. Свой первый день в школе я помню хорошо: была тогда очень теплая погода, на мне были красные очки, и я несла огромный букет хризантем, которые были больше меня.

Потом нас завели в класс и раздавали портфели. Мне достался не тот портфель, который я хотела и так расстроилась тогда, помню. Нам выдали учебники, они были такие красивые, что сразу захотелось их листать и читать.

Ось і все... Одинадцять років проминуло. Не віриться. Я стала дорослою і попереду сходинки в нове життя, цікаве, таємниче. Тепер я вже сама повинна йти його стежками, здійснювати вибір, досягати мети. Але я впевнена, що завжди зможу розраховувати на підтримку батьків, друзів і своїх учителів.

Спасибі рідній гімназії за те, що була моєю другою домівкою.

Спасибі вчителям і всім, хто робив наше шкільне життя комфортним, безпечним, налагодженим.

Спасибі моїм друзям-однокласникам, що ділили зі мною радість перемог і прикрість поразки.

Пройшло сім років нашого спільного життя. За ці роки багато всього було: цікавого, радісного, хвилюючого, приємного й не дуже. Важко повірити, що не буде більше уроків, перерв, канікул, що моє дитинство закінчилось. Попереду – нове життя. Від цього усвідомлення стає якось радісно-тривожно... Дякую всім своїм учителям, усім працівникам гімназії за їх працю, турботу і душевне тепло! Бажаю всім щастя і процвітання!

Невже наступає випускний? Нібито вчора учні 4-Г класу були первачками, та першим вересневим ранком з квітами прийшли до школи. Маленькі дітки, з наївними, ласкавими усмішками вперше сіли за парти, а ось вже пора залишати свій затишний клас та улюбленого вчителя, та переходити в середні, а потім і в старші класи.

Я сам був учнем Лариси Петрівни, рівно чотири роки пройшло з того часу, як вона нас випускала. Та ось ми вже закінчуємо 8-й клас, а в неї вже випускається наступний клас! Час пройшов непомітно , ніби зі швидкістю світла. І ось ми завітали до нашого кабінету, щоб подивитись на ці маленькі парти, за якими ми виросли, та дізнатися, яким є випускний 4-Г клас?!

Давайте дізнаємося у класного керівника Ішкової Лариси Петрівни про  її враження та почуття.

Микал Максим:

- Лариса Петрівна, в цьому році ви знову випускаєте 4-й клас. А які ваші загальні враження про цей випуск?

Цю дівчинку ми зустрічаємо кожного дня у школі. Маленька, худенька, постійно кудись поспішає. Це учениця 6-В класу, моя найкраща подруга і взагалі дуже гарна людина.

А чи знаєте ви, що Настя – член команди України з естетичної гімнастики? Можливо, це буде світова зірка на спортивному небосхилі. Я вирішила взяти інтерв'ю у кандидата в майстри спорту з естетичної гімнастики.

Багато важких фронтових доріг пройшов гвардії підполковник Георгій Тимофійович Гордєєв.

Народився Георгій Тимофійович у 1918 році. В 1936 році закінчив восьмикласну неповну середню школу.В 1939 році закінчив з відзнакою технікум. У вересні 1939 став студентом педагогічного інституту, але через п'ятнадцять днів його забрали на службу в РА.

У 1940 році починається фінська війна і Григорія Тимофійовича направляють на службу на Далекий Схід. Там знаходився учбовий танковий батальйон. Після закінчення навчання продовжує службу командиром танка Т-26.

Человек никогда не должен забывать о людях, погибших во имя жизни других поколений.

Памятники воинам, музеи, панорамы, солдатские кладбища. Нет им числа. И никогда мы не должны забывать о миллионе наших граждан, сложивших свои головы во имя великого дела – дела спасения человечества от фашизма, от физического уничтожения вместе с другими народами, которым было приклеено клеймо «недочеловек» и которых ждала неминуемая гибель.

... яке жахливе слово це — війна

страждання й біль завжди несе вона.

Було ще зовсім рано, коли маленьку Катрю пробудили від сну її батьки. Вона розкрила свої маленькі оченята й подивилася на годинник. Він показував 15 хвилин на п'яту. Не розуміючи ще що трапилося, вона встала з ліжка й почала одягатися. За вікном було чутно крики, люди бігли в усіх напрямках, лунали постріли. Наче грім розривалися снаряди. На Катрине запитання: "Що трапилося?" - мати тільки зітхнула і тихим, мовби не своїм голосом сказала: "Війна. Почалася війна." Цей день 22 червня 1941 року, запам'ятався Катрі назавжди.