- Головна сторінка
- Новини, об'яви
- Цікаве і корисне
- Випускникам у допомогу
- Континент предметів
- Шкільні події
- Ми обдаровані!
- Шкільні газети
- Маленький гімназист
- Дружба з м.Оберхаузен
- Весела сторінка
- Ігри
Батькам. Психологiчнi особливостi пiдлiткового вiку
Підлітковий вік (іноді його називають перехідним, тому що протягом цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитинства до дорослості) пов'язаний з перебудовою психічних процесів, діяльності, особистості школяра і тому вимагає рішучих, хоча і поступових змін у формах взаємин, організації діяльності, з боку дорослих, зокрема вчителів.
Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності як статевих, так і інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Основною особливістю цього віку є різкі, якісні зміни, що зачіпають всі сторони розвитку. Процес анатомо-фізіологічної перебудови є тлом, на якому протікає психологічна криза.Прискорюється ріст організму, досягаючи для хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуючись до 15 - 17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. Вага головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це знаходить своє вираження в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо.Наряду з цим підлітки підвищено збудливі, їх поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні, безконтрольні, неадекватні стимулам.
Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід вiд дитинства до дорослості. По всіх напрямках, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності.
Провідною діяльністю підлітка є спілкування з однолітками. Головна тенденція - переорієнтація спілкування з батьків і вчителів на однолітків.1) спілкування є для підлітків дуже важливим інформаційним каналом;2) спілкування - специфічний вид міжособистісних відносин, він формує у підлітка навички соціальної взаємодії, вміння підкорятися і в той ж час відстоювати свої права;3) спілкування - специфічний вид емоційного контакту. Дає почуття солідарності, емоційного благополуччя, самоповаги. Розвиваються специфічні особливості самосвідомості, що проявляються в самооцінці підлітка, в його оцінці ефективності різних видів своєї діяльності та своїх стосунків з дорослими і однолітками. Механізмом розвитку самосвідомості виступає рефлексія.
Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Переважна орієнтація підлітка на самооцінку пов’язана передусім з його прагненням до самостійності та незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе.Вже починаючи з шостого класу інтенсивно розвиваються особистісна та міжособова рефлексія, внаслідок підлітки починають вбачати причини своїх конфліктів чи, навпаки, успіхів у спілкуванні з товаришами в особливостях власної особистостіПідліток і дорослі.
Підлітковий вік - це період становлення якісно нових взаємин з дорослими. Підлітки вже, яка правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, як такі, що не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.Невиконання розпоряджень дорослого, різні форми протесту тощо, - все це ніщо інше, як форма боротьби підлітка за зміну існуючого типу взаємостосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, взаємонепорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком. Підліток претендує на нові права. Дорослість - це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні самих різних проблем: коли, де, з ким йому гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. З віком це проявляється все гостріше, інколи так, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і відмовився від слухняності у стосунках з ним в принципі.Допомога батьків - це насамперед їх уважне ставлення до своїх дітей, зацікавленість у його друзів, інтерес до життя класу, школи.Величезну роль грає створення вдома спокійної обстановки, поваги до праці кожного члена сім'ї.
Підліткові необхідна спільна діяльність з дорослими. Він може бути помічником в домашніх справах. Батьки можуть залучити дитину до своїх захоплень або розділити його захоплення. Саме спільна діяльність полегшує контакт з дитиною, народжує духовну близькість. У спільних заняттях не тільки батькам відкривається характер дитини, але і вони краще дізнаються своїх батьків.Прийнято вважати, що потреба в спілкуванні з батьками в підлітковому віці знижується, поступаючись місцем спілкування з однолітками, але це зовсім не так.Їм не подобається спілкування через "нотацію", а ось "неформальне", не регламентоване з ними спілкування їм необхідно. Потреба в такому спілкуванні задовольняється лише на 30% (30% з мамою, 12% батьком).Причина психологічного бар'єру між батьками і дітьми - це невміння і небажання батьків вислухати, зрозуміти, розібратися. За всіма параметрами спілкування батьки поступаються друзям. Там їх слухають і розуміють.Коли підліток йде до вас з питаннями, сумнівами, не говоріть йому "ні ", не посилайтеся на занятість, інакше він на вулиці знайде, з ким поділитися своїми проблемами.
Ситуації:
№1. Ви помітили, що ваша дитина прийшла зі школи похмурою, неговірким, не сідає обідати, не робить уроки...Ваші дії...(вислухати)Якщо ви почнете з докорів і підозр (Покажи свій щоденник, зошит. Що накоїв?), підвищите тон, то у відповідь можете почути грубість. Ви не дізнаєтеся, що сталося, крім того що, він засмучений.Все буде по-іншому, якщо, почекавши якийсь час, ви дружньо поговорите з ним і зумієте викликати на відверту розмову. Він сам розповість про свої негаразди і відчує полегшення від того, що поділився з вами, знайшов підтримку. А якщо ви дасте хорошу пораду, як краще діяти в такій ситуації, то отримаєте ще й довіру. Не давайте "дешевих" рад: "тебе вдарили - удар і ти".Якщо дитина грубить, без причини сміється, не реагує на зауваження... Може бути, він так привертає до себе увагу? (Хоч якось)
№2. Ви дуже зайняті на роботі. Домашні справи лежать повністю на вас. Дитина звертається з проханням допомогти підготувати повідомлення до уроку, класному часу...Ваші дії...(вислухати)Можливий варіант відповіді: "Допоможи приготувати вечерю (зробити прибирання, пограй з братиком), а потім ми разом посидимо над своїм завданням.А часто доводиться чути від дітей, так і батьків, що мама зайнята. (У мене немає часу. Роби сам.) Не забувайте просту істину, що Ви батьки. Треба знайти час для дитини. Ніякі дорогі подарунки і гроші не замінять вашу участь і тепло. Спробуйте проаналізувати ваші відносини з вашими батьками. Вам багато чого стане зрозуміло.В іншому випадку дитина буде шукати споріднені душі серед інших людей, і швидко віддалитися від своїх батьків. Між вами виросте стіна нерозуміння, відчуження, ворожнечі. Зруйнувати таку стіну буде важко, часом неможливо.
№3. Ви пішли на роботу, а дитина не пішла до школи.Ваші дії: Ви насварили його, дізнавшись про це, і навчили: "Скажи, що болів живіт, була температура, не був за сімейними обставинами...". Будьте впевнені, що наступного разу він це зробить сам, а правопорушення будуть витонченішими. А як Ви виглядаєте в його очах? Ніколи не вчіть дитину брехати.Діти дуже чутливі до емоційної атмосфери в родині.Доброзичливі відносини всіх членів сім'ї, постійна готовність допомогти один одному, довіра один одному і гарний приклад батьків - запорука успішного виховання в сім'ї.
Література:1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М., 1997. - Гл. 16.2. Вікова психологія /За ред. Г.С. Костюка. Київ, 1976.- Розділ VI.3. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. М., 1979. - Гл. V.4. Заброцький М.М. Вікова психологія. – 2 вид. - Київ, 2002. - Тема 5.5. Психология современного подростка / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М., 1987.