Вересень – місяць важкий і для школярів і для викладачів. Але не легшим він є і для тих, хто ще минулого року були учнями, а зараз стали першокурсниками ВНЗ. Наші випускники, провівши за межами рідної гімназії перший місяць, згадують свої шкільні дні. Пропонуємо і вам згадати, які вони – випускники 2017!

Акаджонова Сайлі, випускниця 2017 року

Кожного року гімназію покидають безліч випускників, ось і я опинилась серед випускників 2017 року. Мабуть, кожен випускник каже, що він - кращий випуск і ми не виключення.

Переступивши через поріг рідної гімназії, я зрозуміла, що все, я "попала". Не зважаючи на те, що всі 11 років мені казали, що шкільні роки - це найкращі роки мого життя, зрозуміла я це тільки після того, як ці 11 років закінчились. В стінах нашої рідної гімназії я отримала величезний досвід, який знадобився і, вважаю, не раз ще знадобиться за стінами гімназії. Шановні учні, майбутні випускники, накопичуйте і користуйтесь тими знаннями, досвідом які вам дають вчителі. Насолоджуйтеся роками, які ви проводите в гімназії. Такої уваги, піклування ви не отримаєте за стінами школи, адже у дорослому світі все інакше. Цінуйте зараз те, що вам дають. В першу чергу я хочу сказати спасибі своїй другій матусі, класному керівнику Черьомухіній Альоні Олександрівні. Про вчителів гімназії можу сказати лише одне: наші педагоги - дуже круті вчителі. І, можливо, якийсь учень, читаючи це, хоче посперечатися зі мною, але я впевнена, що кожен зрозуміє це після того, як стане випускником.

І ось я на порозі "нового життя". ЗНО здавалось для мене жахом, вступ до університету на бюджет - неможливим, а життя в іншому місті без рідних мені людей - пеклом. Очікування результатів ЗНО, вступна кампанія, переїзд до іншого міста, потрачені нерви. Я на собі відчула як асфальт підіймається переді мною і вже починає давати мені в лоба. Честно кажучи, безліч людей не вірили в мене. Але попри всі перешкоди на моєму шляху, зараз я студентка психологічного факультету Київського Національного Университету імені Тараса Шевченка і я хочу сказати: друзі, все в нашому житті можливо. Я навчаюсь в университеті, в який мені кожен день хочеться ходити, я живу в місті, в якому я кожен день радію, що прокидаюсь.

Я зрозуміла, що мрії повинні бути недосяжні, а все інше - це звичайні плани на завтра.

Раюшкіна Жанна, випускниця 2017 року

Я поступила в ЗДМУ на косметолога-провизора, мне там очень нравится, конечно, если бы не моя любимая гимназия № 107, то я бы не знаю, как бы выдержала такую нагрузку в университете, благодаря моей школе, которая дала мне азы в биологии и химии, я честно хочу сказать спасибо нашим учителям за такой труд))) Я буду скучать за своей гимназией и за классным руководителем Аленой Александровной Черемухиной.

Лиходід Катерина, випускниця 2017 року

В цьому році я вступила до Національного університету «Львівська політехніка». Вже майже звикла до системи, яка кардинально відрізняється від шкільної. Мені подобається моє нове життя у такому чудовому місті як Львів.

Звісно, я дуже часто згадую школу. Чесно кажучи, досі по інерції кажу, що йду до школи, а не до університету. Я ніколи не забуду своїх вчителів, які дали мені наснагу і мотивацію навчатися. У школі нам завжди казали, що у ВНЗ про нас ніхто не буде піклуватися так, як класний керівник. Це дійсно правда і в жодному разі не перебільшення. Хочу подякувати всім-всім вчителям (особливо классному керівнику) за турботу,мудрість, подекуди суворість. Ти дійсно усвідомлюєш, що вже ніколи не повториться перший дзвоник , що ніхто не буде тебе сварити за розпущене волосся. Одинадцятий класс був найважчим за все навчання, проте він був і найцікавішим для мене. Коли я приїду до Запоріжжя взимку, обов'язково навідаюсь до вчителів.

Школа – важкий, але цікавий період життя кожного. На щастя чи на жаль, він закінчився. Час розпочинати самостійне життя, повне радощів та розчарувань.