От і все. Більше жодних уроків, домашніх завдань, щоденників та шкільної форми. Жодних репетицій вальсу та флешмобу, постійних нервів через ЗНО та безсонних ночей. Мабуть, кожен з нас, починаючи з початкової школи, уявлявляв себе на місці тих дорослих випускників, які вже покидають стіни школи. Та ніхто не міг уявити, що час пролетить настільки швидко, і на їхньому місці вже будемо ми.

Аналізуючи 11 років, проведені в школі, розумієш, що це місце, яке не лише дає знання, а й вчить логічно мислити, висловлювати власну думку, бути креативним, працювати в команді, знаходити відповіді та робити висновки, виходячи с певних фактів. Чого тільки варті творчі проекти з англійської, знаходження правильних шляхів до розв'язування надскладних (але водночас цікавих) завдань з математики та дискусії на історії.

Також саме тут ми вчимосязнаходитись в соціумі, спілкуватися з ровесниками та вчителями, знаходити друзів. Нерідко ми починали товаришувати з тими, з ким і не думали спілкуватись на початку. Окрімцього, в школі ми навчились самостійно вирішувати різні проблеми, залагоджувати конфлікти та знаходити компроміси. Іноді навіть вчителі ставали помічниками та радниками в складних життєвих ситуаціях. Та найбільше я вдячна сааме колективу, з яким провела останні 2 шкільні роки. Хоч ми часто мали непорозуміння, усе швидко згладжувалось, а спільні проблеми ще більше нас об'єднували. Кожен займав своє місце та додавав свою родзинку. Особливо хочу подякувати найкращій математичній групі за неповторну атмосферу та відчуття того, що ти знаходишся не на парі, а в дружньому сімейному колі, де не обійтись без жартів, філософських думок та суперечок.

Теперь ми студенти. На нас чекає новий етап життя, який неодмінно буде наповнений новими знайомствами, емоціями та враженнями. Однак школа – це місце, яке дало неоціненний досвід та яке ще багато років залишатиметься в пам'яті.