Одного разу людині пощастило побачити Бога. Намагаючись дізнатися найважливіше, людина попросила:

– Господи, я б хотів побачити рай і пекло.

Господь взяв людину за руку і підвів його до двох дверей. Відкривши одну, вони побачили великий круглий стіл з величезною чашею в центрі. Чаша була наповнена їжею. Навколо столу сиділи люди – та здавалося, що вони були знесилені, хворі або вмирали від голоду. У кожного на руці була прикріплена ложка з довгою-довгою ручкою. Вони легко могли дістати їжу, але не могли піднести ложку до рота. Вигляд їх нещастя просто вражав.

– Тільки що ти бачив пекло, – сказав Господь.

Вони підійшли до другої двері. Відкривши двері до раю, вони побачили такий же величезний круглий стіл, таку ж велику чашу, наповнену смачною їжею. І навіть у людей навколо столу були точно такі ж ложки. Але всі виглядали задоволеними, ситими і щасливими.

– Я не розумію, – сказав чоловік.

– Це просто, – відповів Господь. – Ці люди навчилися годувати один одного. А в пеклі ж думають тільки про себе.