Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів, і він навчав їх мудрості і бойовому ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.

Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав супротивника, той виходив з себе, приймав виклик, але в люті робив одну помилку за іншою, і програвав бій.

Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая. Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторилося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.

Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Після відходу бійця один з них не витримав:

– Учитель, навіщо ви терпіли його нападки? Потрібно було викликати його на бій!

Мудрий самурай відповів:

– Коли вам приносять подарунок і ви не приймаєте його, кому він належить?

– Своєму колишньому хазяїну, – відповіли учні.

– Те ж стосується заздрості, ненависті і образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.

джерело