- Головна сторінка
- Новини, об'яви
- Цікаве і корисне
- Випускникам у допомогу
- Континент предметів
- Шкільні події
- Ми обдаровані!
- Шкільні газети
- Маленький гімназист
- Дружба з м.Оберхаузен
- Весела сторінка
- Ігри
Бєлік Вікторія, 8-А. Професія – людинознавство
Робота Бєлік Вікторії зайняла ІІ місце у районному конкурсі до Дня вчителя. Вчитель - Говоруха Ірина Миколаївна.
У світі дуже багато різних професій: інженери, лікарі, водії, економісти, юристи... Але, на мій погляд, найважливіша та водночас найскладніша – вчитель. Бо це він з першого по одинадцятий клас учить нас усьому, що знадобиться в житті, а ще – формує з кожного справжню людину!
Тому саме перший учитель запам'ятовується на все життя, бо саме він вперше бере тебе за руку і веде в світ знань, учить тебе не тільки читати й писати, а й відкриває перед тобою двері у світ друзів, твій перший колектив, об'єднавши галасливих і не завжди слухняних малюків у одне ціле. Тому, мабуть, зі сльозами на очах ми прощаємося з першою вчителькою і з якимось невідомим раніше острахом переходимо до старшої школи, довго ще навідуючись до неї у блок малюків.
Але страх виявляється марним, бо в старшій школі нас зустрічають розумні та добрі наставники. Кожен вкладає в тебе щось нове і корисне, намагається навчити не тільки своєму предмету, а й знайти до кожного особистий підхід. Ми всі різні, кожен має свій характер, і тільки справжній учитель знайде ключик до серця кожного. Не даремно В. Сухомлинський сказав: «Професія вчитель – це людинознавство, постійне,те, що ніколи не припиняється...» Тому стати вчителем – це не означає закінчити університет. Щоб стати справжнім педагогом, потрібне добре серце, а ще - терплячість та наполегливість. Саме такі вчителі працюють у гімназії № 107 міста Запоріжжя.
Але моїми улюбленими вчителями є наші філологи, які вчать нас рідної мови. Цей предмет базовий не тільки в школі, а й у житті загалом. Бо кожен громадянин любої держави, кожен, хто поважає себе, неодмінно повинен володіти рідною мовою - основою культури, духовності та історії свого народу.
Моя мама також викладач української мови,тому ця професія мені дуже близька. Я теж мрію стати вчителем, навчати дітей корисному, доброму, розкривати перед ними двері до Всесвіту знань. Я знаю, скільки сил та енергії потрібно, щоб працювати з дітьми, і тому проймаюся глибокою повагою до тих людей, які щодня не шкодують своїх сил на благо майбутнього. Зі справжнім вчителем завжди можна порадитись, як зі справжнім другом, попросити про допомогу і бути впевненим, що тебе почують, зрозуміють, допоможуть.
Навчаючись у школі вісім років, я затямила собі - якщо хочеш досягти мети, потрібно уважно слухати пояснення, старанно виконувати домашні завдання і черпати всі можливі знання, якими намагається поділитися з нами вчитель. Треба пам'ятати, що не буває непотрібних шкільних предметів. Ти не знаєш, що на тебе чекає в подальшому, тому знання, здобуті на кожному уроці, можуть знадобитися у майбутньому. Треба поважати вчителів за їхню нелегку працю, бо саме вони з раннього дитинства закладають у нас ті перші зернятка, з яких потім проростає справді грамотна, цікава, освічена і культурна людина.
Учитель – дуже цікава та потрібна професія, бо без педагогів не буде цивілізованого суспільства. На жаль, зараз не дуже багато випускників намагаються отримати цю професію, а здобувши освіту, не поспішають на роботу до школи. Але ж саме від учителя залежать наші вміння, майстерність, здоров'я, характер, воля, громадське й інтелектуальне обличчя, місце і роль у житті, щастя, а іноді і саме життя. Учитель формує обличчя майбутнього. А кожен мріє про щасливе майбутнє. Тож схилімо низько голову перед цими людьми, низько вклонімось їм за нелегкий щоденний труд. Будьмо гідними їх, адже кожен учень – це продовження свого вчителя!