- Головна сторінка
- Новини, об'яви
- Цікаве і корисне
- Випускникам у допомогу
- Континент предметів
- Шкільні події
- Ми обдаровані!
- Шкільні газети
- Маленький гімназист
- Дружба з м.Оберхаузен
- Весела сторінка
- Ігри
Плющ Катерина, 11-Б. Лише той Учитель, хто живе так, як навчає
Робота Плющ Катерини зайняла І місце у районному конкурсі і ІІ місце у міському конкурсі до Дня вчителя. Вчитель — Федоренко Раїса Іванівна.
Лише той Учитель, хто живе так, як навчає.
Г. Сковорода
Прощальним акордом останнього навчального року відлунало літо. Стомлена від спекотної пори жовтокоса берізка радісно привітала мене біля стін рідної гімназії. Невже й вона відчуває моє хвилювання? На душі щемно і тривожно від почуттів. Останній перший дзвінок... А чи варто сумувати? Може, навпаки, гайнути десь із друзями на Дніпро, зануритись у прохолодну воду, і... Перед очима промайнуло суворе обличчя тата, розгублені очі матусі, лагідний та вимогливий погляд бабусі...
Ой, лишенько, вибач мені, рідненька! Я зовсім забула: ти не просто бабуня, а ти ще й вчителька... Хтось із відомих сказав: «Учитель творить Людину». Немає у світі більш гуманної професії, ніж професія вчителя,тому що він засіває юні серця зернами Любові, Добра, Мудрості. І щоб ці зерна зійшли, міцно вкоренилися, справжній педагог сам повинен бути носієм цих чеснот. У моїй сім'ї склалось особливе ставлення до професії вчителя, бо моя бабуся на педагогічній ниві вже сорок років. Сорок років вона віддано та наполегливо працює. Саме бабуся навчила мене любити і поважати Батьківщину, шанувати рідну мову. Саме вона відкрила для мене світ науки. Чули, є такий вираз «вчитель за покликанням» - то це саме про неї. Моя бабуся вчитель за освітою, фахом і за покликанням.
...Ще з шкільної парти Катруся твердо вирішила: буде вчителем. Впевнено, наполегливо йшла до омріяної мети. І таки досягла вершини педагогічної майстерності!
Плющ Катерина Володимирівна – вчитель початкових класів, завуч НВЗ№ 63.
Із її спогадів знаю, що перший клас у неї був незвичайний - всього три учні. Але в пам'яті залишились саморобні листівки, зроблені до Дня вчителя.
Бачили б ви, з якою особливою ніжністю переглядає їх, читає написане кривульками-літерами побажання. Як завжди, з помилками, зате зворушливо, від щирого серця. Навчання дітей стало для бабусі її життям, її наснагою, і до цього часу нероздільно пов'язане з нею. Я знаю, що Катерина Володимирівна завжди щиро розповідала дітям про своїх улюблених героїв, читала їм свої улюблені вірші та співала з ними своїх улюблених пісень. Бабуся вкладає у серця дітей тільки те, що йде від душі. Вона частенько нагадує мені девіз свого життя: «Якщо хочеш, аби юні серця прискорено бились, говори про те, що вразило, викликало у твоєму серці трепет від радості чи суму».
Не дивно, що першого учня свого пам'ятає досі. «Як сьогодні, сонячний вересневий день. Маленький русявий хлопчик на порозі класу. Він стояв, міцно стискаючи батьківську руку, і дивився на мене спокійними, чистими й напрочуд світлими очима. Дивився лагідно й довірливо, так, немов чекав, що зараз перед ним розкриється велика таємниця. І я подумала: ось перша людина, котру поведу в дивовижний і чарівний світ знань, ось людина, душа якої прагне доброго й прекрасного», - пригадує вона. Скільки вас, таких русоволосих і білявих, непосидючих і неслухняних, сумирних, вередливих пройшло її життєвою дорогою? Не злічити. Хочеться вірити: у житті всі стали хорошими людьми...
Сьогодні моїй бабусі 63 роки. На пенсію (як говорять, на заслужений відпочинок) вона мала вийти дуже давно. Та не відпускає колектив, бо цінують її як хорошу людину, справжнього професіонала, педагога.
Мене назвали на її честь - Катерина. Чи піду її стежиною, чи буду я вчителем? Мабуть, ні. Бо з учнівської точки зору, школа – це буденщина. А так хочеться романтики, високого злету, успішної кар'єри! І, як це не банально, достойної заробітної плати. Я вдячна бабуні за те, що виховувала мене на кращих зразках художньої літератури. Прочитані у дитинстві віршики та короткі оповідання, які з віком ставали все більшими за обсягом, допомагають у житті. Бабуся оточила мене світлою аурою науки, тому від темряви я далека. Мені приємно, що першою вчителькою для мене стала саме бабуся, Катерина Володимирівна. Таке рідне і тепле слово «бабуся» разом з таким важливим словом «учитель» змушують радіти серцем, бо мені пощастило більше за інших. І я з гордістю можу сказати: моя бабуся – Вчителька з великої літери, яка і сьогодні сіє зерна розумного, доброго й вічного!