Ось і все... Одинадцять років проминуло. Не віриться. Я стала дорослою і попереду сходинки в нове життя, цікаве, таємниче. Тепер я вже сама повинна йти його стежками, здійснювати вибір, досягати мети. Але я впевнена, що завжди зможу розраховувати на підтримку батьків, друзів і своїх учителів.
Спасибі рідній гімназії за те, що була моєю другою домівкою.
Спасибі вчителям і всім, хто робив наше шкільне життя комфортним, безпечним, налагодженим.
Спасибі моїм друзям-однокласникам, що ділили зі мною радість перемог і прикрість поразки.
