Сьогодні подвійне свято для всіх гімназистів – це «День знань» і тридцятиріччя школи. Тридцять років тому свої двері відкрила наша вже така рідна гімназія № 107 і запросила в довгий період, що зветься «шкільне життя». Учні залюбки поринули у світ навчання й отримували освіту, навчаючись з інтересом, а влітку відпочивали на літніх канікулах й збирали враження, щоб у вересні знов поділитися усім зі своїми вчителями та однокласниками. Літо закінчилось, почалася мрійлива, жовтогаряча осінь. Дітлахи вдосталь відпочили й готові повернутися до рідних стін школи. Зошити придбані, книжки отримані, портфелі складені, бантики туго зав'язані на дівочих зачісках, а костюми хлопців випрасувані.

Перший день вересня – «День знань», його чекають як першокласники, так і старші, одинадцяті класи. Мій клас, 9-А, теж радо, з усмішками на обличчях, зустрів свято.

Як зараз пам'ятаю свій перший у житті шкільний дзвінок. Маленька дівчинка Віка, що тримала у одній руці квіти, а у іншій –зошит та ручку, чекала першого у своєму житті уроку. «Віко, будь чемна, уважно слухай вчителів та не відволікайся!» – казала мама, а я згадую й сьогодні ці слова. Вісім років тому я поринула у світ навчання, вісім років тому я була першокласницею. Теплі спогади нагадують про щасливе й безтурботне дитинство. Попереду нас усіх чекає новий навчальний рік, сповнений радості і тривоги.

На першій класній годині ми торкнулись різних тем: це і перше вересня, «День знань», тридцятиріччя школи й неньки України. Ми залюбки послухали цікаві доповіді однокласників і розповідь нашого класного керівника Крат Ольги Миколаївни. Знайомлячись, як вперше, з чарівною природою України, роздивляючись видатні місця та фантастичні краєвиди, учні 9-А надихнулися красою рідного краю.