Учительська доля тяжка, кожен день Ви вчите дітей, намагаєтеся пояснювати все доступно та зацікавити все більше учнів, привернути увагу. Вибачте нас за недоспані ночі, за крик та галас, за гнів та сум, за невиконані домашні завдання. Обіцяємо щиро, ми більше так не будемо й надалі обіцяємо працювати тільки краще й краще, а й як інакше: вчимося у своїх дивовижних вчителів! Ви ніби королі та королеви, запрошуєте нас у світ знань, а школярі, як справжні принци та принцеси, гордо крокують поруч з вами, довіряючи сповна.

Ми не сумніваємося, ви ─ наш кращий взірець. Не залишайте своїх мрій, ось вона, світла смуга й правильний бездоганний шлях! Ви ж бо, вчителі, найкращі! Ми щиро дякуємо й вклоняємося низько вашій працелюбності та вмінню зацікавити дітей.

З Вами не нудно, а кожну вправу Ви перетворюєте на цікаву гру, куди всі дітлахи поринають, починаючи на все дивитися з інтересом і азартом. У ваших очах палає вогонь людяності та любові до своєї праці. У вас лише доброта, чуйність та милосердя, цілий світ! А в наших очах ─ зацікавленість та шанобливе ставлення до наших педагогів. Я з гордістю завжди кажу й буду казати, що до Вас можна звернутися в будь-який час за допомогою і кожен учитель нам допоможе! Школярі дякують Вам за відчуття материного тепла та батьківської турботи. Наші любі, милі вчителі, залишайтеся собою! Не гасіть вогонь у своїх очах, нехай він завжди палає й заохочує дедалі більше дітлахів до праці! Хоч викладачі й не показують, як їм важко, але діти помічають, як вогник у ваших очах стрімко тьмяніє, залишаючи після себе темряву, але враз з'являється дітвора й вам вже краще, оченята знов палають вогнем, схожий на осінній ліс, що палає жовтогарячими листочками дерев... Ви ─ наше натхнення. Зичу Вам наснаги, мої любі викладачі, пам'ятайте, що учні завжди поруч з Вами, усе вийде, разом ми сила!

Я з гордістю можу сказати: вчителі гімназії №107 найкращі!!! Дякуємо за плідну співпрацю.

З повагою та любов'ю до вас, учениця 9-А класу Карабута Вікторія