- Головна сторінка
- Новини, об'яви
- Цікаве і корисне
- Випускникам у допомогу
- Континент предметів
- Шкільні події
- Ми обдаровані!
- Шкільні газети
- Маленький гімназист
- Дружба з м.Оберхаузен
- Весела сторінка
- Ігри
Журба Катерина 10-В. Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?
Катя написала ессе як конкурсну роботу на Всеукраїнській олімпіаді "ЮНІ ЗНАВЦІ БІБЛІЇ"!
Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Т. Шевченко («Сон»)
А час летить. Змінюється світ, культура, змінюються люди, змінюється література. Та ніщо у світі я не проміняю на «Кобзар» - вічне творіння Шевченка.
Старенька обкладинка, шелест пожовклих сторінок і рядки, рядки, рядки. Що ще так зігріває душу?! Цю книгу я перечитую вп’яте, вшосте… Не пам’ятаю. Може смішно, але я встигла вивчити напам’ять декілька поезій. Та воно не набридає. Кожного разу я відкриваю для себе щось нове і нове.
Сьогодні я відчула спорідненість «Кобзаря» з Біблією. Виявилось, що з 218 віршованих творів лише у 75 не згадано про Бога, та й то переважно побутова лірика. Спочатку запало у очі послання «І мертвим, і живим…».
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
“І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Немає й Бога, тільки я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..” – «Добре, брате,
Що ж ти такеє?” –
“Нехай скаже
німець. Ми не знаєм”.
Ні, Тарас Григорович не був атеїстом, не осуджував людей, які не вірили в Бога, автор ніби ставить доречне запитання перед людиною, яка заперечує його існування. Але людина, не може пояснити, навіть, що собою являє вона сама. Звісно, що вона може сказати про Бога.
Шевченко любить Бога, покладає на нього всі надії. Та ще більше він любить Україну. Для нього рідна земля стала найсвятішою, а ціллю свого життя Тарас Шевченко обрав визволити Батьківщину, захистити від страждань.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!
В той же чай Шевченко закликає весь люд молитись за свою Україну. У «Кобзарі» налічено 150 творів з висловами «молитися», «Бога благати». А про жорстоку панщину письменник писав:
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Із цих рядків бачимо, що потреба молитви вважалися такою ж насущною, як дихання і їжа. Для Тараса Григоровича це був як спосіб життя, бо ще з дитинства йому було привита любов до Бога, до молитви. Він ріс і навчався за церковними книгами, у свої юні роки майже бездоганно знав Псалтир.
Мене продовжують вражати факти: у «Кобзарі» слово Бог пролунало 600 разів. Чимале число, чи не так?
Далі мені чомусь згадались численні біблійні переспіви Шевченка. Він ніби сам написав невеликий Псалтир. Мені здається, що це не лише переспіви давніх релігійних гімнів та молитов, а ще й заповіді рідному народові.
Перекидаю сторінки одна за одною… А хіба це не гімн Богові?
Псалом новий Господеві
І новую славу
Воспоєм чесним собором,
Серцем нелукавим;
Во Псалтир і тимпані
Воспоєм благая,
Яко Бог кара неправих,
Правим помагає (псалом 149).
Недарма із 150 псалмів Шевченко відібрав десять. Мабуть ці якнайглибше передали його внутрішнє світосприйняття, а в історіях далекого Ізраїлю вбачаються негаразди України-неньки.
Доки, Господи, лукаві
Хваляться, доколи –
Неправдою? Твої люде
Во тьму і неволю
Закували… Добро Твоє
Кров’ю потопили,
Зарізали прохожого,
Вдову задавили… (псалом 93).
Велика кількість біблійних епілогів, звернень до Бога – це те що супроводжувало мене протягом тих декількох годин, коли я читала «Кобзар». Безперечно, незліченна кількість біблійних мотивів це те нове, що я відкрила для себе. Шевченко не покладає всі надії лише на Бога, він щиро вірить у незламність українського народу, закликає всіх на боротьбу за краще життя:
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Шевченко наголошує, що співати Богу осанну зможе лише тоді, коли Україна буде визволена від окупації, стане вільною державою:
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани, і гори –
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Сторінки «Кобзаря» вже добігли кінця. Твори Шевченка багатогранні. Сьогодні я побачила їх під ще однією призмою. З року в рік, з покоління в покоління вони будуть перечитуватися, буде відкриватися щось нове. А час летить…