Моя гімназія залишиться в моєму серці надовго!

Ось і настав той час, коли доведеться покинути стіни рідної школи. Стає дуже сумно,згадуючи про це,адже школа стала для мене другою домівкою, а моя вчителька-другою матусею, це Черьомухіна Альона Олександрівна. Школа дає нам опору, дарує тепло, радість. Вона вчить нас не тільки правильно читати й писати,а й вчить долати труднощі та не зупинятись на досягнутому. В школі ми знаходимо перших друзів і перше кохання.

Я назавжди запам'ятаю ці безтурботні шкільні роки, наш шкільний дім,наших улюблених вчителів та однокласників,які стали для мене рідними людьми. Моя гімназія залишиться в моєму серці надовго! До побачення, рідна гімназіє!!!

Демченко Євгенія

До побачення, рідна гімназія!

От і промайнуло 11 років у моїй рідній гімназії... Хочу сказати, що саме вона побачила мої щирі сльози, таку ж щиру посмішку, мої малюнки, мої танці, мої перемоги та поразки, моїх перших справжніх друзів, такі різні емоції, моє перше кохання! Гімназія- це такий маленький світ, свій світ, де життя кипить і кожен день запам' ятовується на все життя. Саме у моїй любій 107 я стала саме тією людиною,якою зараз є , і хочу,щоб вона пишалася мною так само,як я нею. Можу з радістю,але з болем у серці сказати,що тут панує любов і це не та любов,яка виникає між чоловіком та жінкою...це інша любов,яку дають тобі вчителі,батьки,однокласники,друзі.

Рідна гімназіє! Я схиляюсь перед твоєю турботою,через все життя пронесу знання, здобуті в твоїх стінах. Не забуду вчителів. Це такі незвичайні люди,які віддають своє життя,шматочок серця та любові нам,своїм учням. Я бажаю вам такої ж віддачі від учнів,щоб ви кожен день бачили усмішки та зацікавлення своїх школярів. А тобі,гімназіє, я побажаю пам' ятати своїх учнів,які будуть розповідати про тебе у Харкові,Львові,Києві,Лондоні,Брюсcелі та Берліні. І тільки зараз я розумію,що мені є що втрачати,є кого любити,адже все це ти зібрала у своїх стінах на 11 років,люба 107! А тепер я кажу до побачення,адже ми неодмінно ще зустрінемось,щоб згадати веселі перерви,цікаві уроки та найкращі 11 років,що дала нам ти,рідна гімназіє...До побачення,ми йдемо,щоб повернутися знову!

Ісаєва Єлізавета

 Школа, ти назавжди залишишся найсвітлішим спогадом!

В житті час минає дуже шкидко, але я навіть не уявляла, що одинадцять років промайнуть, як одинадцять хвилин. Зараз я ще не розумію, що значить поринути у дорослий світ, але я впевнена, що, коли я піду зі своєї рідної гімназії,то буду сумувати. Саме школа дала мені перші знання, першу щиру посмішку. Тут я знайшла собі чудових та вірних друзів, які пройшли зі мною усі перешкоди, а на сьогоднішній день вони вже стали частинкою мене – моєю родиною. Раніше я не думала про це місце, я бажала скоріше закінчити школу, бо мені не подобалось, а зараз я згадую свою першу двійку, коли я плакала через це, згадую свій перший портфель, згадую перший урок та перший похід у їдальню і на душі стає тяжко. А ті пісні, які ми разом співали на уроках, лунають кожен ранок з моїх уст. Хочу висловити щиру подяку вчителям, які завжди підтримували мене і навчили бути сильною людиною, яка здатна постояти за себе та з гордо піднятою головою йти у світ, де ми вже не діти. Вже ніколи в моєму житті не пролунає дзвоник на перерву, яку ми так весело проводили разом, але в моєму серці завжди лунатимуть голоси школярів, які разом зі мною були частинкою школи. Боляче це казати, але..прощай,рідна гімназіє..Ти назавжди залишишся найсвітлішим спогадом для мене, бо ти подарувала мені найголовніше – віру у себе та справжню любов.

Мирошниченко Маргарита

Дякую всім!

Школа – це найцікавіший етап нашого дитинства. Тільки останні два роки я почала розуміти, що це і справді моя друга домівка. І з тих самих пір кожен день в школі для мене є неповторним. Адже багато близьких і дорогих людей я знайшла в цьому місці. На кожній перерві спілкуюсь, розважаюсь, знаходжу нові знайомства та нових друзів,а на кожному уроці дізнаюсь все більше нового і цікавого,навчаюсь життю.

Ми завжди повинні бути вдячні вчителям за їх роботу. Іх труд надзвичайно важкий, бо кожна дитина має свій характер і треба знайти особливий підхід до кожного. І нам дуже пощастило, адже всі вчителі готові піти на зустріч і допомогти нам у всьому.Та на окрему вдячність заслуговує класний керівник - Черьомухіна Альона Олександрівна. Якщо перераховувати все, що вона зробила заради нас,то це займе не одну годину,тому просто хочеться сказати величезне дякую, та попросити вибачення,коли ми засмучували вас.

Мабуть,я пізно зрозуміла наскільки важливою для мене є школа,бо саме тут я знайшла справжніх друзів,саму тут я навчилася багато чому новому,отримала значний досвід,пережила бурю ємоцій,як радісних так і сумних,та стала тим,ким я є зараз. І насправді сумно освідомлювати,що цей єтап життя підходить до кінця,я б залюбки залишилася ще в школі,але потрібно йти далі. Дякую всім,я буду завжди вдячною і буду завжди пам'ятати ці неймовірні роки!

Мошинець Дарина

Школа навчила нас долати труднощі

Ось і закінчилися 11 шкільних років, таких радісних і незабутніх. Шкільні роки - безтурботні та найщасливіші. Дуже важко прощатися з гімназією, адже вона стала для нас другою домівкою. Тут є і друга мама – наш класний керівник. Вона, Черьомухіна А.О., навчила нас бути відповідальними, чемними та слухняними . А головне, навчила бути добрими, чесними та вихованими. Кожного ранку нас зустрічала адміністрація гімназії з посмішкою на вустах, бажаючи гарного дня. Школа – це місце, де кожен пережив перші радощі, перемоги, гіркі сльози та поразки. Вона навчила нас долати труднощі та не зупинятися на досягнутому.

Рідна гімназіє, ми назавжди запам'ятаємо твої ласкаві обійми. Хоч кожен з нас піде своїм шляхом, але ми будемо пам'ятати кожен день, повертаючись до рідних стін із року в рік, щоб зустріти шкільних друзів та улюблених вчителів.

Петрук Вікторія

До побачення, безтурботні шкільні роки!

До побачення, рідна гімназіє, наш другий дім! Тут є друга мама – наш класний керівник Альона Олександрівна. Саме вона піклується про нас як ніхто інший, ніколи не відмовить у допомозі та підкаже правильне рішення. Вона в нас одна, а нас у неї 28

Хочу подякувати гімназії за те, що дала нам опору в житті, навчила головним цінностям, формувала характер і особистість кожного. Тут ми знайшли справжніх друзів, що були поруч й будуть іти з нами в доросле життя. Підтримка та приязне ставлення вчителів допомагали долати труднощі та не зупинятися на досягнутому, кожного дня дізнаватися щось нове та прагнути до нових звершень.

До побачення, рідна гімназіє! Мені дуже шкода розлучатися з тобою, але я впевнена, що знання й досвід, що я отримала в цих стінах, беззаперечно стануть у нагоді; завжди буду пам'ятати безтурботні шкільні роки, наших вчителів і однокласників, що стали для мене вже рідними. Від всього серця бажаю тобі успіхів, процвітання та благополуччя!

Потапенко Юлія, 11-А