- Головна сторінка
- Новини, об'яви
- Цікаве і корисне
- Випускникам у допомогу
- Континент предметів
- Шкільні події
- Ми обдаровані!
- Шкільні газети
- Маленький гімназист
- Дружба з м.Оберхаузен
- Весела сторінка
- Ігри
Кобзар про Церкву — в ілюстраціях
Будинок І.П.Котляревського у Полтаві, серпень 1845 року
Немає такого українця, який би не був знайомий із доробком Шевченка-поета. Усі зачитувались поетичними та прозовими творами Т.Г.Шевченка чи хоча б вчили напам'ять у свої шкільні роки його вірші. Однак цей кріпосний хлопчисько, що «пас ягнята за селом», став «вільним» Кобзарем завдяки здібностям до малювання, а не віршування.
Відомо, що в Петербурзі Шевченко випадково зустрівся зі своїм земляком, художником Сошенком, який познайомив його з відомим російським живописцем Брюловим, російським поетом Жуковським і видатним російським художником Венеціановим. Саме з їх допомогою Т.Г.Шевченка в 1838 році й було викуплено у поміщика Енгельгардта з кріпацтва. Шевченко не тільки став вільним, а й отримав змогу відвідувати Академію мистецтв у Петербурзі.
Тож, напередодні Шевченківських днів (9 і 10 березня дні пам'яті Тараса Шевченка) «Православіє в Україні» пропонує подивитись на православні храми та монастирі очима Шевченка-художника.
Церква Всіх святих у Києво-Печерській Лаврі, 1846 рік
Очевидно, що це один із тих малюнків, які Тарас Шевченко виконав після повернення з Седнева за задумом «снять все замечательные виды Киева, внутренности храмов и интересные окрестности», і в якому Михайло Сажин намалював окремі деякі частини (зокрема, монаха та жінку, оскільки на малюнку є його підпис).
Церква Всіх Святих розташована над Економічною брамою Лаври та побудована у 1696-1698 роках за типом хрестово-купольної п'ятиглавої української дерев'яної церкви коштом гетьмана Івана Мазепи, родовий герб якого нині прикрашає північний фасад храму (відновлений у 1996р.).
Межигірський Спас, 1843 рік
Межигірський Спасо-Преображенський монастир – православний жіночий монастир, який існував до 1935 р. в місцевості Межигір'я – біля сучасного села Нові Петрівці (Київська область), за 10 км на північ від міста Вишгорода.
1786 – після ліквідації Запорозької Січі (1775) російська влада закрила монастир, величезні монастирські багатства були конфісковані Російською імперією. Саме у цьому монастирі часто козаки на старості постригалися в монахи та закінчували тут своє життя. 1886 року монастир було відновлено. Наприкінці ХІХ ст. у монастирі було дві церкви: Спасо-Преображенська та Петропавлівська.
Видубицький монастир у Києві, 1843 рік
Характер пейзажу та листи В.Рєпніної до Шарля Ейнара дають підставу вважати, що зображення Видубицької обителі виконано влітку, до жовтня, 1843р. (до приїзду Шевченка в м.Яготин). До речі, цей малюнок виконано олівцем.
Зважаючи на розмір та якість паперу, можна припустити, що рисунок виконано на одному з аркушів, вирваних з альбома 1839 — 1843pp., ще до нумерації його сторінок.
Будинок І.П.Котляревського у Полтаві, серпень 1845 року
Хату Івана Котляревського зображено на тлі Успенського собору. У дворі перед меморіальним будинком у 1971 р. встановлено пам'ятник Котляревському. Біля садиби — обеліск із чорного лабрадориту з написом: «З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського (1769— 1838)». Хату, як зазначається у купчій, 1751 купив дід Котляревського – Іван, на гой час диякон Успенського собору.
Свято-Успенський собор – головний храм на території Полтавської фортеці. Собор будувався 22 роки – з 1748 до 1770 рр. храм було повністю зруйновано 1934 року, лише у 2000-2004 рр. Успенський собор було відбудовано.
До слова, першим завданням Шевченка від Археографічної комісії був якраз виїзд на Полтавщину 28.ХІ 1845 p., де художник зробив опис пам'яток старовини у Переяславі. 10.XII 1845 р. Шевченка зараховано співробітником Археографічної комісії, а в лютому 1846 р. він за дорученням комісії виїхав на Чернігівщину, де зробив описи пам'яток старовини та зарисовки.
Воздвиженський монастир у Полтаві, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом написано: Воздвиженський монастир у Полтаві. Датується на підставі перебування Шевченка в Полтаві.
Як відомо з біографії Шевченка, влітку 1845 року він відвідав Полтаву. Тут Шевченко виконав малюнок «Будинок І.П.Котляревського у Полтаві». З Іванової гори поет милувався панорамами міста, а зокрема – Воздвиженського монастиря. Так з'явився цей малюнок. Про обитель Т.Г.Шевченко згадує в повісті «Близнецы».
Чигиринський монастир, 1845 рік
Справа внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Чигринскій Монастирь || Дивичій. Чигиринський дівочий монастир знаходився у колишньому Чигиринському повіті, Київської губернії (нині Чигиринський р-н, Кіровоградської обл.).
Існував з 1617 р. і спочатку був чоловічим, в 1735 р. перетворений у жіночий. Відновлений у 1996 р.
Богданова церква у Суботові, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Богданова церковъ у Суботови. У літературі зустрічається під назвою «Церковь в Субботове» (А. Я. Конисский, Жизнь украинского поэта Тараса Григорьевича Шевченко, Одесса, 1898, стор. 178).
Михайлівська церква в Переяславі, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Св. Михайла въ Переяслави. Церква заснована в кінці XI ст., 1237 р. зруйнована під час навали Батия, відбудована 1749 р. Датується за листом А. О. Козачковського до О. М. Бодянського від 20.IX 1845 p., в якому Козачковський повідомляє, що в Переяславі недавно був Шевченко і «змалювавъ церквы Соборну Покрову и Михайла и Кресть у Каплыци».
Вознесенський собор у Переяславі, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Вознесенскій соборъ въ Переяслави (построенный Гетманомъ Мазепою. 17 в.).
Про цей собор є згадки у повісті «Близнецы»: «Это соборный храм прекрасной, грациозной, полурококо, полувизантийской архитектуры, воздвигнутый знаменитым анафемой, Иваном Мазепою, в 1690 году». Датується часом перебування Шевченка в Переяславі 1845 р.
Церква Покрови Богородиці в Переяславі, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: въ ПереяславЂ, нижче олівцем: церковь Покрова построена 1709 [полковникомъ Мировичемъ]. Дата, вказана в шевченківському написі, визначає рік закінчення побудови церкви. Опис її дано в повісті «Близнецы». Малюнок датується листом А. О. Козачковського до О. М. Бодянського від 20.IX 1845 р.
Вперше опубліковано під назвою «Храм Покровы Богоматери в Переяславе» («Киевская старина», т. XXXII, 1891, март, стор. 371).
Почаївська Лавра з півдня, 1846 рік
Справа внизу чорнилом підписано: Шевченко. На звороті зліва вгорі: 1846 Почаївська лавра з півдня. На звороті ескіз: Почаївська Лавра з заходу (Почаїв, жовтень, 1846 рік).
21 вересня 1846 р. Шевченко виїхав на Волинь та Поділля за відрядженням Археографічної комісії, яка тоді називалася «Временная комиссия для разбора древних актов». Комісією було визначено обсяг робіт у Почаївській лаврі, а саме: «кроме сего, отправьтесь в Почаевскую лавру и там снимите: а) общий наружный вид лавры, б) внутренность храма и в) вид на окрестность с террасы» («Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах», К., 1950, стор. 86).
Почаївська Лавра з заходу, 1846 рік
Справа внизу стертий підпис автора.
Собор Почаївської Лаври (внутрішній вигляд), 1846 рік
Справа внизу чорнилом підпис автора: Шевченко. На звороті: ескіз до цього малюнка.
Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври, 1846 рік
Справа внизу чорнилом підпис: Шевченко. Акварель, жовтень, 1846р.
Благовіщенський собор у Нижньому Новгороді, 1857 рік
На звороті аркуша внизу чорнилом написано: Благовіщенський собор, заснований 1387 р. В.К. Дмитрієм Константиновичем.
Датовано малюнок на підставі запису Шевченка в щоденнику: «Старинные нижегородские церкви меня просто очаровали. Они так милы, так гармонически пестры, и отвратительная погода не дает мне рисовать их. Я, однако же, сегодня перехитрил упрямую погоду. Рано поутру пошел в трактир, спросил себе чаю и нарисовал из окна Благовещенский собор. Древнейшая в Нижнем церковь».
Зображення взяті з книги «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847 рр.».